Проблема
кваліметрії життя – теорії виміру й оцінки якості життя (ЯЖ) - є актуальною для
суспільств багатьох розвинених держав світу. Початок розвитку «концепції якості
життя» (КЯЖ) датується серединою ХХ ст.,
коли соціологи, філософи, політики почали активно проявляти зацікавленість до
питань «якості і стандартів життя». Головним чином цей феномен був обумовлений відображенням реакції
суспільства на наявні проблеми у розвитку багатьох країн світу, збільшення
населення, почуття приниження при розподілі ресурсів, добробуту в суспільстві
та наростаючу тенденцію щодо
невдоволеності пацієнтів рівнем медичного обслуговування. Загально прийнятою
датою початку формування «КЯЖ» слід вважати 1947 р., коли хворі з онкологічною
патологією почали активно привертати увагу фахівців щодо впливу психосоціальних
факторів на прояви свого захворювання та процес його лікування. Для пацієнтів, головним стало питання: «Чи слід
міняти кращу якість життя на більш його тривалий строк, і яким повинно бути
оптимальне лікування»? Як ілюстрація такої позиції є яскравий вислів героїні роману David Longe «Новини з
раю»: «Нехай я краще вмру зі своїм власним волоссям на голові, ніж буду
приймати хіміотерапію від раку» [1].
Слід
підкреслити, що інтерес до несоматичних складових аспектів здоров’я існували
давно. Продуктивною в цьому напрямку є діяльність Всесвітньої Організації
Охорони Здоров’я (ВООЗ), яка вже після другої світової війни сформулювала
відоме визначення здоров'я, як «стан повного фізичного, психічного й
соціального благополуччя», а не проста відсутність захворювання або фізичного
недоліку [2]. Процес підвищення добробуту у 60-х – 70-х роках стимулював
початок досліджень соціальних індикаторів благополуччя, особливо в області
вивчення якості праці, сімейному житті й відпочинку. Перший документований
випадок використання терміна «якість життя» у медичній літературі згадується у
статті Дж. Элкінтона – «Медицина і
якість життя», яка була опублікована у 1966 р. в журналі «Annals of Internal
Medicine» [3]. Наприкінці ХХ, початку ХХІ сторіччя «КЯЖ» отримала подальший
активний розвиток, коли поняття «ЯЖ» перетворилося в предмет наукових
досліджень і стало більш точним – «якість життя пов'язане зі здоров'ям» (health
related quality of life). А у 1992 р. вже був заснований науковий журнал,
присвячений дослідженням «ЯЖ» пов'язаного зі здоров'ям. У 1980 р. ВООЗ вперше
опублікувала «Міжнародну класифікацію травм, хвороб і причин інвалідності», яка
не здобула широкого використання,
оскільки виявилася занадто складною. А у 1997 р. був проведений вже 4-й з'їзд
міжнародної асоціація дослідників «ЯЖ». Слід зазначити, що сучасне поняття «ЯЖ»
є об’ємним та багатогранним і характеризує собою інтеграцію духовних,
матеріальних, медико-біологічних, екологічних, соціальних і демографічних
компонентів життя людини й суспільства, яке засноване на його суб’єктивному
сприйнятті [4].
Але
що ж таке «ЯЖ»? Фахівці європейських країн до «ЯЖ» відносять характеристику
фізичного, психологічного, емоційного й соціального функціонування людини, тоді
як американські дослідники визначають «ЯЖ» –
як її фізичний, емоційний, соціальний, фінансовий і духовний добробут.
Згідно з рекомендаціями ВООЗ термін – «якість життя» визначається, як індивідуальне
співвідношення місця людини в житті суспільства в контексті культури, систем
цінностей як цілого суспільства, так й
конкретного індивідуума, його планів, можливостей, ступеня загальної
невпорядкованості [5]. ВООЗ були
розроблені і такі основні критерії (індикатори) «ЯЖ», як:
• фізичні – сила, енергія, втома, біль,
дискомфорт, сон, відпочинок;
• психологічні – визначаються почуттям задоволення життям,
окремими його аспектами (процес когнітивного оцінювання свого життя, а також
наявність емоційної складової «ЯЖ», перевага в загальному стані людини
позитивних емоцій (радості й щастя) над негативними, концентрація, самооцінка,
зовнішній вигляд, переживання;
• рівень незалежності – повсякденна
активність, працездатність, залежність
від ліків й лікування;
• громадське життя – особисті взаємини, суспільна цінність
суб'єкта, сексуальна активність;
• навколишнє середовище – побут,
благополуччя, безпека, доступність і якість медичної допомоги, забезпеченість,
екологія, можливість навчання, доступність інформації;
• духовність – релігія, особисті переконання.
Вивчення
впливу різних хвороб на «ЯЖ» пацієнта через їхню суб'єктивну оцінку
задоволеності різними сферами життєвої діяльності – є важливою проблемою клінічної медицини. В медицині значення терміну стало збірним, та включає в себе ті людські
потреби, якими часто зневажають у системі охорони здоров'я (ОЗ), де це поняття
використовується для оцінки «ЯЖ» окремого пацієнта, при цьому слід зауважити – з його суб'єктивних позицій.
Такий підхід зовсім не відповідає вимогам до соціальних індикаторів, де суб'єктивне
благополуччя – являється тільки одним з багатьох показників «ЯЖ» досліджуваної
популяції, при цьому індикатори стандарту «ЯЖ» розглядаються як рівноправні,
розуміючи при цьому, що останні мають вплив на рівень благополуччя. Під
медичними аспектами «ЯЖ» слід також розуміти вплив самого захворювання – його клінічних проявів, обмеження
функціональної здатності організму, а також вплив терапевтичного процесу на
повсякденну життєдіяльність пацієнта [6,7].
Крім
того, однією з обов'язкових складових вивчення «ЯЖ» повинна бути оцінка міжособистісної
комунікації, яка допомагає пацієнту
здійснювати як міжособистісну так і міжгрупову взаємодію, яка залежить
від рівня виявлення когнітивних проявів які є важливою складовою «Я – концепції особистості». «Я -
концепція» не просто визначає що собою представляє індивід, але й те що
він про себе думає, як дивиться на своє особистісне начало і можливість
розвитку в майбутньому [8]. Необхідно враховувати і те, що психологічний зміст поняття «ЯЖ»
визначається почуттям задоволення життям і окремими його аспектами – процесом
когнітивного оцінювання свого життя, а також наявної переваги в стані людини
позитивних емоцій (радості, щастя), які є складовими компонентами «ЯЖ».
При
цьому слід зазначити, що насправді у сучасній практиці єдиних критеріїв «ЯЖ» не
існує, як і не існує стандартних норм і єдиних інструментів для її оцінки,
оскільки застосовується дуже широке коло стандартизованих шкал. Найбільшу увагу
спеціалістів привертає загальний опитувач – МOS SF-36 - «Medical Outcomes Short
Form 36» і його українська версія, яка перекладена відповідно до процедури
міжнародного центру по вивченню «ЯЖ» «The International Quality of Life
Assessment» (IQOLA, Бостон, США), під керівництвом доктора I.E. Ware і В.
Gandek (Фещенко, Мостовий, Бабийчук;
2002), який найчастіше застосовується у практиці органів ОЗ та соціального
забезпечення (СЗ) більш як 32 країн світу.
Використовуючи стандартні інструменти вивчення «ЯЖ»
доцільно дотримуватися наступних основних принципів побудови дослідження і її
оцінки:
1.
Необхідна багатоаспектна оцінка різних
сфер життя, оскільки «ЯЖ» пацієнта може бути максимальною в одному (родина)
й дуже низькою – у іншій сфері життя
(робота). Крім того, дії які спрямовані на надання допомоги необхідно
адресувати тим життєвим напрямкам
пацієнта, де він зазнає найбільших труднощів.
2.
Обов’язкове включення до переліку
інструментів «ЯЖ» рівня фізичного і психічного функціонування, встановленого на
підставі висновків медико-соціальної експертизи.
3.
Проведення стандартизованих опитувань не менш трьох основних об’єктів: а)
пацієнта; б) члена родини або друга; в) професіонала (фахівця).
4.
Вивчення таких основних компонентів «ЯЖ»: а) суб'єктивного благополуччя/задоволеності; б) виконання
соціальної ролі; в) зовнішніх
життєвих умов (матеріальні – тобто «стандартів життя»), і соціальних (соціальна
мережа й соціальна підтримка та інш.).
5.
Оцінка «ЯЖ» повинна враховувати різну
«швидкість» змін її складових
компонентів (суб'єктивне благополуччя/задоволеність, функціональний стан,
особливості конституції) і можливе зниження рівня критеріїв, з якими пацієнти
порівнюють свою реальну ситуацію.
У
загальному медико-соціальному аспекті, результати показників «ЯЖ» можуть
використовуватися досить широко: у системі загальної практики – для спостереження за хворими, під час оцінки
ефективності терапевтичної тактики; у
системі соціального захисту – при
проведенні медико-соціальної експертизи та соціальної реабілітації; у медичному аудиті – для визначення
психологічних проблем; у фармекономіці
та клінічних дослідженнях – для прогнозу перебігу хвороби, аналізу
співвідношення витрат і ефективності медичної допомоги, з метою визначення
ефективності певного лікарського препарату або методу лікування; для супроводу працівників – при вирішуванні професійної
проблеми синдрому «вигорання», «психічної утоми» або інших аналогічних станів
та інше.
Під
медичними аспектами «ЯЖ» слід розуміти вплив самого захворювання – його клінічних
проявів, обмеження функціональної здатності організму, а також вплив
лікувального процесу на повсякденну життєдіяльність пацієнта. В цьому аспекті
концепція «ЯЖ»в системі ОЗ, як найголовніша мета будь-якої діяльності, на
противагу простому усуненню симптомів, повинна бути спрямована на надання
допомоги і профілактиці рецидивів хвороб й сприяти об'єднанню зусиль і
зміцненню між професіональних зв'язків усіх зацікавлених у цьому процесі
фахівців. Але на практиці, оцінка критеріїв «ЯЖ», у своїй більшості,
застосовується до пацієнтів з тяжким та хронічним перебігом захворювання, та до невиліковно хворих. Для потреб медицини «КЯЖ» може бути також задіяна
для: планування медико-соціальної
допомоги пацієнтам; у якості кількісної оцінки результатів клінічних
випробувань, при дослідженнях служб ОЗ;
для оцінки потреби населення в
послугах ОЗ та розподілу ресурсів.
Таким
чином, наведені данні дозволяють нам стверджувати, що такий критерій, як – «якість життя», є найбільш об'єктивним і
багатокомпонентним показником
задоволення особистих потреб людини в процесі життєдіяльності, що визначає
ступінь комфортності індивідуума як усередині себе, так і в рамках
навколишнього соціуму. Показник критерію
«ЯЖ» дозволяє оцінити й дати більш точні характеристики таким психічним
феноменам, як – «інсайт», «комплаєнс», «критика». І в такий спосіб може бути
співвіднесений з такими поняттями, як – «повний інсайт» або «позитивний комплаєнс» (що
характеризуються максимальним рівнем як когнітивної, так і емоційної складової
«ЯЖ») – в одному випадку, а також – «нонкомплайєнс»,
«неповний інсайт», «низький
рівень якості життя» пацієнта –
в іншому [9].
Як
висновок слід зазначити, що на жаль в
Україні методологія оцінки «ЯЖ» пацієнтів
для потреб медико-соціальної практики і організації ОЗ – майже не
використовується. Тому, більш інтенсивне її застосування повинно сприяти
подальшому прогресу гуманістичної спрямованості медицини, підвищенню рівня і
якості фармако-економічних досліджень та відповідного лікування, втіленню у
життя сучасних досягнень науково-технічного прогресу. Відносно заявленої проблематики,
використовуючи термінологію H. Katsching [10], треба наголосити, що лише у випадку, коли
викладені вище концептуальні й методологічні підходи до оцінки «ЯЖ» будуть прийняті
до уваги, і за умови їх широкого
застосування – у сфері психічного,
соматичного й соціального здоров'я, а відповідно й усієї системи охорони
здоров'я та соціального забезпечення
України – може з'явитися така
«свіжа течія» як – «концепція
якості життя населення держави».
Література
1. Lodge D: Paradise news. Harmondsworth: Penguin Booкs;
1992.
2. World
Health Organization: Constitution of
the World Health Organization.
Geneva
3. Elkinton
J: Medicine and the quality of life. Annals Int
Med 1966, 64: 711-714.
4. Марута Н.О., Бахтеєва Т.Д.,
Панько Т.В. Особливості показників якості життя у
жінок, хворих на невротичні розлади // Укр. вісн. психоневрології. – 2003. – Т.11, вип. 4 (37).– С.65-67.
5. World Health Organization:
International Classification of Impairments, Disabilities and Handicaps
(ICIDN). Geneva
6. Здоровье населения в Европе. Региональная
публикация ВОЗ. Европейская
серия. –
№ 56. – Копенгаген: ВОЗ ЕРБ, 1995. – 66 с.
7. Марута Н.А., Панько Т.В.,
Явдак І.А. і ін. Критерій якості життя в
психіатричній практиці: Монографія. –
Харків: РИФ «АРСИС» ЛТД, 2004. – 240 с.
8. Пшук
Н.Г., Мазур Е.В., Пшук Е.Я., Коваленко И.В.
Качество жизни и депрессия
// Арх. психіатрії. – 2008. – вып. 3 (54). – С.20-22.
9. Педак А.А. Психические и психосоматические
расстройства в клинике врача
общей практики – семейной медицины. – Николаев: Илион, 2011. –
696 с.
10. Katsching H.
How useful is the concept of life in psychiatry? Current Opinion in Psychiatry, 1997, 10: 337-345.
Комментариев нет:
Отправить комментарий